32-а річниця трагедії на ЧАЕС
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятива.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна яса,
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні...
Дмитро Павличко
Відлетіли, відшуміли журавлиними ключами роки, а спогад про аварію на Чорнобильській атомній електростанції наповнює гіркотою наші серця і досі…
Через 32 роки від дня катастрофи величезні площі довкола електростанції на території України та Білорусі залишаються знелюдненими. Причина цього - страх перед довготривалими наслідками ядерного викиду.
Наша держава і Європа до цих пір долають наслідки цієї катастрофи, а 30-кілометрова зона відчуження, як велики рана на тілі України. Нині Прип'ять - це не просто покинуте місто, це великий музей просто неба. Музей, у якому завмер час, музей людської трагедії.
Ми повинні пам’ятати про цю трагедію, аби подібне не повторилося більше ніколи. Хай наші нащадки живуть під мирним небрм і насолоджуються чистим повітрям та смачною водою, а гірка зоря Полин хай більше не палить своїм вогнем нашу землю.
Провідний спеціаліст по культурі Н.М. Шамріцька
