Село Ягідне
Село Ягідне
Ягідне – село Гайківської сільської ради, розташоване за півтора кілометри на схід від річки Турії, і за 20 кілометрів на південний схід від районного центру Турійськ. До найближчої залізничної станції Туропин –
Це наймолодше село Гайківської сільської ради, бо виникло воно у 19 столітті після того, як частина жителів села Гайки отримали відрізки землі на правому березі річки Турії. Самостійним село стало наприкінці 19 століття.
У "Списках населених місць Волинської губернії" за 1906 рік відмічалося, що в селі нараховується 96 дворів, де проживало 200 жителів, а в колонії з такою ж назвою, що знаходилась південніше села, було 15 дворів і 102 жителі.
У роки першої світової війни мешканців села Ягідне було евакуйовано в примусовому порядку в Крим, місто Алушту. Село не було спалене. Чоловіків призовного віку мобілізували в царську армію. Повернулися додому з евакуації в 1920-1921 рр. не всі, тому що багато ягідненців захворіли на тиф і померли.
На частині земель села в 1919-1920 рр. поселилися поляки, бо за Ризьким договором, ці землі відійшли до Польщі. Виникла хутірська система розселення. У користуванні сімей було по 7-10 десятин землі.
На високому правому березі річки Турія, праворуч від дороги Гайки-Мокрець височів маєток поміщика Свентицького – цегляний дім з великим садом, обгороджений двометровим парканом. Поміщик землі і випаси здавав в оренду місцевим селянам. Пані Свентицька в 1930 році вийшла заміж за мокрецького поміщика Ронікера, продала частину своєї землі полякам, частину – місцевим селянам, частину подарувала своєму слузі Іваницькому і переїхала жити в село Мокрець.
До цього часу там, де стояв будинок поміщиків, любителі-нумізмати знаходять старовинні монети.
На узвишші, за
Зліва від дороги Гайки-Мокрець була чотирикласна польська школа, яку відвідували учні сіл Гайок, Ягідне і навколишніх колоній. Приміщення було обсаджене з усіх сторін шовковицями, ягодами яких любили ласувати діти та дорослі навіть у 50-60 рр. ХХ століття. Учитель, поляк Квятковський навчав понад 100 учнів у дві зміни. Два рази на тиждень приходив православний священик з православної церкви читати закон Божий.
В роки Великої Вітчизняної війни частина жителів села Ягідне перебувала в УПА (І.Ф.Столярук, Ф.Ю.Новосад, П.П.Іллюк та ін.), частина – у червоних партизанах. Восени 1943 року відбувся бій між вояками УПА, німецькими та польськими солдатами, внаслідок якого село було спалено до тла. Жителі сховалися у мокрецькому лісі, а через декілька днів на тих, що проживали у будинках біля мокрецького лісу, напали поляки і закатували 38 чоловік. Зламанець Ганну забили сокирою і вкинули у колодязь. З осені 1943 року і до приходу радянської армії мешканці села Ягідне проживали біля мокрецького лісу і аж після відходу фронту повернулися в село. Спочатку жили в землянках, поки не побудували хати. В роки війни було примусово вивезено в Німеччину Івана Романюка, Павла Юрчука, сестер Любу та Віру Крамар.
Всіх воїнів УПА, що не пішли служити в радянську армію було засуджено та відправлено в Сибір. Вони не мали права повертатися і проживати в селах сільської ради аж до 1991 року.
Страшні, трагічні сторінки історії жахають своїм звірством як зі сторони поляків, так і зі сторони українців. До цього часу ми не знаємо правди, кому це було потрібно, за що страждали невинні люди обох національностей, які донедавна жили більш-менш мирно, часто в скруті допомагаючи один одному.
Через село Ягідне, Руду в роки Великої Вітчизняної війни проходили червоні партизани, а загін Ковпака молоді місцеві хлопці переводили через непрохідні болота між селами Замости, Верба, Руда, Ліски.
Тих, хто підлягав мобілізації, призвали в ряди радянської армії і після короткого навчання відправили на фронт. Багато з них загинули або зникли безвісти. Це М.Я.Базярук, К.Т.Войтович, Б.В.Грицюк, С.І.Гупало, І.Т.Дмитрук, Г.Д.Дорошук, І.М.Дорошук, В.П.Зламанець, Й.М.Ігрес, О.П.Іллюк, І.К.Марушко, В.М.Нестерук (партизан), В.Т.Нестерук, І.І.Нестерук (партизан), Г.С.Пилип’юк, А.П.Поліщук, А.Д.Поліщук, Н.М.Потап’юк, Г.Т.Ромашук, П.С.Ромашук, А.М.Сімчук, М.О.Солодюк, М.О.Стецюк, Т.Т.Стецюк, Ф.П.Столярук, Ю.М.Тарасюк, А.А.Фіщук, А.Г.Ядчук, І.Ю.Ядчук, М.С.Ядчук.
У 1946 році в село Ягідне переїхали декілька сімей українців, яких у 1945 році депортували з Польщі Люблінського воєводства Білгорайського повіту. Спочатку цих людей відправили у Дніпропетровську область, однак, клімат був відмінним від клімату "малої батьківщини" і вони переїхали на Волинь. Це сім’ї Гмитрук Надії, Карповичів, Глухів, Раїси Ядчук, Кондаревичів.
У 1948 році селян села Ягідно насильно було залучено до колгоспу імені Берія, приєднавши до нього згодом жителів села Замости. Роботи в колгоспі виконувалися вручну, використовуючи худобу й реманент, що забрали в селян. Оплата існувала натуральна. За рік роботи колгоспник одержував 60-
Життя в селі змінилося на краще, коли колгосп приєднали до села Гайки (колгосп імені Щорса), де головував О.М.Адамчук. Було побудовано нові корівники, водонапірну башту, дизельну електростанцію, млин.
На північній околиці села був город, парник, де вирощували помідори, капусту, огірки. Бригадиром - овочеводом довгий час працював Степан Панасюк. На схід від озера була птахоферма, де розводили сотні курей-несучок, за якими доглядала Марія Вавриш. На тваринницькій фермі високих надоїв від корів одержували доярки: Євгенія Гупало, Ганна Гаманюк, Тетяна Кондаревич, Анастасія Скубій, Єва Пилип’юк, Люба Столярук, Людмила Пирожик, Євгенія Ядчук. Свиней доглядав Олексій Скубій.
В селі до кінця 80-х років працювала початкова школа, де понад 30 років вчителювала Олена Павлівна Коріневська.
Живуть в селі Ягідне талановиті люди. Люблять співати, займатися різними ремеслами. Якщо комусь потрібно відремонтувати автомобіль, трактор, чи будь-яку іншу техніку, то ягідненці обов’язково направлять до родини Бринів – Павла і сина його Юрія. Модну обнову, якій позаздрять любі топ-моделі, пошиє Оксана Бринь. Родини Бринів славиться любов’ю до української пісні. Тільки любов до України і народної пісні допомогли пережити сибірські морози і табори Якутії Марії та Володимиру Бриням.
В народі кажуть: співуче тягнеться до співучого. Так от і поєдналися дві співучі родини – Поліщуків та Пирожиків. Цей сімейний квартет у складі голови сім’ї Бориса Поліщука, його дружини Олени, та їх доньок Людмили та Юлії не раз радував своїм співом жителів міст і сіл Волині. Вони лауреати обласного конкурсу співучих родин. Сестричок Людмилу та Юлію Поліщук називають "турійськими соловейками".
В родини Пирожиків народився відомий на Волині журналіст, член спілки журналістів України, Олександр Веніамінович Пирожик, який працював в редакції газети «Волинь».
Нині в селі діє, клуб, єдиний на Волині жіночий клуб "Мальви", який очолює Олена Веніамінівна Поліщук.
Станом на 1 січня 2013 року за даними Гайківської сільської ради в селі Ягідне у 88 будинках проживало 218 жителів.
