Село Замости
Село Замости
Замости – село, розташоване в долині річки Турія, на її правому березі. Село тягнеться вздовж річки однією вулицею і тільки одна вуличка відходить на північ. Площа села –
Жителі села на своїх городах знаходять кам’яні знаряддя праці періоду палеоліту, однак, коли саме село було засноване, невідомо.
За даними професора О.Цинкаловського, воно було присілком села Верби і належало в кінці ХІХ століття до фільварку пана Дверницького. В цей час в колонії було всього три будинки і 15 жителів (Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся, том І, Вінніпег: Волинь, 1984р. – с.430).
В роки першої світової війни царські урядовці примусово евакуювали жителів села в Таврію, а село спалили. З 1919 по 1939 рр. село перебувало під владою Польщі. Ґрунти тут дерново-підзолисті, супіщані, малородючі. Селяни мали їх по 6-8 десятин, тому життя було бідним.
Все, що потрібно було для ужитку, виготовлялося вдома – одяг, взуття, реманент. В теплу пору року ходили босими, взимку – в постолах та обмотках. Жили в напівземлянках і однокімнатних дерев’яних будинках, світили смоляними скіпками. Ліси навкруги належали поміщикам, тому навіть за збирання ягід і грибів потрібно було платити (записано зі слів Сліпчук Надії, 1911 року народження, у лютому 2007 року).
Колонія Підруддя була заселена поляками. У 1939 році першими "совєтами" усадників було вивезено в Росію, в район Архангельська, будинки їх були розібрані.
Між селами Руда і Замости на правому березі річки Турія за
У 1944 році, під час Великої Вітчизняної війни по західній околиці села проходила оборонна лінія радянських військ, а в селі Руда – німецьких. Фронт стояв довго, до цього часу є ще залишки окопів з одного і другого боку річку, а всюдисущі хлопчаки знаходять патрони.
Чоловіків було мобілізовано до лав радянської армії. Багато з них загинуло чи пропали безвісти. Це Д.М.Гочачко, М.І.Грицак, І.В.Журавель, М.В.Захарчук, М.Ф.Крущук, М.А.Никитюк, К.П.Пирожик, Г.І.Пук, Г.А.Радзик, Г.П.Радзик, М.М.Романюк, П.Т.Сачан, Д.М.Сайчук, А.М.Семенюк, С.М.Федонюк, Д.М.Федюк, І.Я.Юрчук.
Колгосп примусово утворили в 1947 році і приєднали до села Ягідне. Ніякої оплати за роботу не отримували, змушені були ще сплачувати державі податки. Кожен двір користувався земельною ділянкою
Кращий життєвий рівень став у 60-х роках ХХ століття, коли скасували заборону на виїзд сільського населення до міст і селяни, коли почали будувати шахти біля міста Нововолинськ, виїхали туди. Село Замости приєднали до колгоспу імені Щорса, де головою був О.М.Адамчук. До середини 90-х років ХХ століття в селі була тваринницька ферма, де утримували корів, відгодовували телят.
Після війни початкова школа в Замостах була в колонії Ганнусин, де навчала дітей вчителька Ковалінська, та коли побудували школу в селі Руда, цю початкову школу закрили.
В селі був медпункт, де незмінним фельдшером понад 40 років працювала Марія Степанівна Капітанчук, сім’я якої була депортована в Україну 1945 року з Польщі. Односельці ласкаво називали її "дохторкою" і зверталися до неї не тільки за медичною допомогою, а й за порадами з інших питань. У Нововолинській міській лікарні довгий час працював нині покійний талановитий хірург, уродженець села Замости, Петро Харитонович Сушик.
Довгий час мосту через річку Турія з південної сторони села не було. І тільки в 2006 році його було побудовано.
Навколо чудові краєвиди, чисте повітря, ліси багаті на гриби, ягоди, тому є перспективи для розвитку сільського зеленого туризму.
