Звітуємо з плати за землю за 2021 рік
https://interbuh.com.ua/ua/documents/ib/10764/115848
Гаряча пора подання річної звітності з податку на майно саме в розпалі.
У поточному році для складання річної звітності платники традиційно застосовують форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі — Декларація), затверджену наказом Мінфіну України від 16.06.2015 р. № 560. Тож, тим платникам, які звітуватимуть не вперше, залишається тільки пригадати вже відомі їм правила заповнення Декларації
Передусім завважимо: на звітність із плати за землю контролери чекають не лише від юридичних осіб, а й в окремих ситуаціях — від фізичних осіб — підприємців.
Зокрема, у категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua) розміщено роз’яснення, згідно з яким:
«...якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки (земельних ділянок) оформлено на фізичну особу — підприємця, то така особа подає до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
У разі якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки оформлено на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку та/або орендної плати) здійснює контролюючий орган (за місцем знаходження земельної ділянки), який надсилає (вручає) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю».
Тим часом звернімо увагу, що у частині «права власності, оформленого на фізичну особу — підприємця» наведене роз’яснення суперечить листу ДФСУ від 08.09.2015 р. № 8523/В/99-99-17-02-02-14. В останньому фіскали наголошували:
«ЦКУ окремо не визначає такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність»;
«Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб’єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець».
Та й у чинному нині роз’ясненні з категорії 106.01 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua), надаючи відповідь на питання про платників податку на нерухомість, контролери підтвердили, що згідно із ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Водночас фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, у т.ч. нерухомого майна комерційного призначення.
Окрім того, Мін’юст свого часу в роз’ясненні від 14.01.2011 р. «Статус фізичної особи — підприємця: проблеми застосування законодавства» завважував:
«Отже, суб’єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи — підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою».
Тож, обов’язок подавати звітність стосується передусім ФОПів — орендарів земельних ділянок державної чи комунальної форми власності. Адже сторонами відповідних договорів підприємці на практиці є нерідко.
Завважимо
Відокремлені підрозділи (філії) юридичних осіб самостійно звітність із плати за землю не подають.
Фахівці ДПСУ щодо цього роз’яснили: податкові декларації з плати за землю до державних податкових інспекцій за місцем знаходження земельних ділянок повинні подавати платники плати за землю — юридичні особи (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Щодо іноземних юридичних осіб, то плату за землю такі особи сплачують через представництво, яке перебуває на обліку в контролюючих органах, залежно від обраного варіанта реєстрації (представництво іноземної компанії, постійне представництво нерезидента, управитель майна, підприємство з іноземними інвестиціями), з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)). Відповідно, обов’язок із подання «земельної» звітності нерезидентів також є.
Юридичні особи — співвласники земельної ділянки, яка перебуває в їхній спільній власності (спільній частковій власності), самостійно обчислюють земельний податок пропорційно частці, належній кожній із них (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
До того ж наголошуємо: якщо юридична особа (ФОП), що орендує земельну ділянку державної або комунальної власності, уклала договір суборенди на цю земельну ділянку, саме така особа (орендар, а не суборендар) сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку та подає до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (див. роз’яснення з категорії 111.01 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Завважимо
Нормами ПКУ не передбачено звільнення від обов’язку подавати податкові декларації за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляють через застосування податкових пільг, або земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню. Про це йдеться в роз’ясненні з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua).
Водночас юридичні особи, які користуються пільгами із земподатку й надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, не лише звітують, а й сплачують на загальних підставах земельний податок за ці земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами), — з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель, споруд (їх частин) (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Своєю чергою, платник, який є одночасно платником земельного податку й орендної плати, має подати до органу ДПС за місцем знаходження земельної ділянки окремо податкову декларацію з плати за землю щодо земельного податку й окремо — щодо орендної плати (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
А тепер розгляньмо заповнення форми.
Принагідно нагадаємо: у разі незаповнення окремих рядків/граф через відсутність значення — їх потрібно прокреслити (у разі подання в паперовому вигляді) або не заповнювати (у разі подання засобами електронного зв’язку).
Заголовна частина Декларації
Розпочати заповнення звітності потрібно з графи «Порядковий номер за рік за видом декларації» рядка 1. Як прописано в примітці до останньої, у відповідній графі зазначаємо номер, який дорівнює послідовно наростаючому числу залежно від кількості поданих відповідних декларацій.
Додатково контролери пояснюють: Декларації з позначкою «земельний податок» треба нумерувати окремо від Декларацій із позначкою «орендна плата». При цьому окремо нумерацію необхідно проводити й за типом декларацій («Звітна», «Нова звітна», «Уточнююча») (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Тип Декларації зазначаємо відповідно до загальних правил, передбачених Регламентом № 515:
— документ звітності з типом «Звітний» подає платник податків, якщо за такий звітний (податковий) період документ звітності він іще не подавав;
— документ звітності з типом «Звітний новий» платник податків подає до закінчення граничного строку подання для такого документа звітності (у нашому випадку — до 20 лютого включно), якщо раніше він уже подавав документ звітності з типом «Звітний» або «Звітний новий» за такий самий звітний (податковий) період;
— документ звітності з типом «Уточнюючий» платник податків подає після закінчення граничного строку подання для такого документа звітності, якщо раніше він уже подавав документ звітності з типом «Звітний» або «Звітний новий» за звітний (податковий) період, що уточнюється, зокрема, у разі зміни протягом року об’єкта й/або бази оподаткування, появи нових об’єктів оподаткування.
Зауважимо
Суб’єкт господарювання, який на початку року не був платником плати за землю та протягом року отримав право власності (користування) на земельну ділянку, подає до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки (на власний вибір) або річну податкову декларацію з плати за землю, або щомісячні декларації з типом «Звітна» (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)). Тобто можливою є ситуація, коли річну «Звітну» Декларацію потрібно буде подавати й після 20 лютого.
Рядок 1. Тут ще потрібно зазначити рік, за який подаємо Декларацію (якщо звітність річна), або рік і місяць (якщо платник податку вирішив звітувати щомісяця, як це дозволяє п. 286.3 ПКУ). Порядковий номер місяця треба проставляти арабськими цифрами (для чисел з однієї цифри в першому полі — «0»).
Щодо полів «починаючи з» та «з урахуванням уточнень з», то їх заповнюють у таких випадках:
— якщо платник подає звітну(і) Декларацію(ї) за нововідведені земельні ділянки чи за новоукладеними договорами, при цьому за кодом органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням таких земельних ділянок за КОАТУУ платник Декларацію(ї) не подавав, то у «Звітній» Декларації(ях) потрібно заповнити графу «починаючи з», у якій арабськими цифрами вказати число та місяць набуття права власності (користування) на земельну ділянку (для чисел з однієї цифри в першому полі проставити «0»). Водночас у разі набуття юридичною особою в різні періоди (місяці) календарного звітного року прав власності на земельні ділянки (незалежно від того, на одній чи ні території органу місцевого самоврядування знаходяться земельні ділянки) Декларацію подають за кожним фактом набуття прав власності на земельну ділянку протягом 20 к. дн. місяця, що настає за місяцем, у якому такі права набуто. У Декларації в графі «починаючи з» зазначають число й місяць набуття права власності на земельну ділянку (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua));
— якщо платник податку на поточний рік подав «Звітну» Декларацію, то в разі отримання права власності (користування) на іншу земельну ділянку в тому самому населеному пункті, зміни протягом року функціонального використання землі, розміру орендної плати, настання інших чинників, що впливають на розмір податкового зобов’язання з плати за землю, чи виявлення помилок такий платник має подати «Уточнюючу» Декларацію за місцезнаходженням земельної ділянки, у якій заповнити графу «з урахуванням уточнень з», тобто вказати число та місяць, коли відбулися зміни, що вплинули на розмір податкового зобов’язання (знову ж таки: для чисел з однієї цифри в першому полі необхідно проставити «0»).
Додатково контролери надали роз’яснення (категорія 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)): платник плати за землю, який обрав щомісячну форму подання податкової декларації, у разі набуття ним у звітному місяці права власності (користування) на ще одну земельну ділянку в межах того самого населеного пункту (код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок за КОАТУУ однаковий) подає протягом 20 к. дн. місяця, що настає за звітним, Декларацію з типом «Звітна» без заповнення графи «починаючи з».
Рядок 2. Тут треба вказати повне найменування платника податків (для юросіб) або прізвище, ім’я, по батькові (для фізосіб-підприємців) згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань (далі — ЄДР).
Рядок 3. Він призначений для внесення інформації про податковий номер платника податку — код за ЄДРПОУ або реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоює контролюючий орган (для юросіб) (реєстраційний (обліковий) номер платника податків, що присвоює контролюючий орган, зазначають юрособи-нерезиденти, які не мають коду за ЄДР), або реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізичної особи (фізособи, що мають у паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, зазначають саме останні).
Рядок 4. Тут указують основний вид діяльності суб’єкта господарювання — код за КВЕД, яким позначено основний вид економічної діяльності згідно з даними ЄДР.
Рядок 5. У цьому рядку має бути відображено дані щодо податкової адреси платника податків.
Нагадаємо
Податковою адресою платника податків — фізичної особи є місце її проживання, за яким її взято на облік як платника податків у контролюючому органі (п. 45.1 ПКУ).
Податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в ЄДР (п. 45.2 ПКУ).
Зазначаючи адресу, потрібно вказати: вулицю, № будинку, № офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є обласним центром).
Загальноприйнятими є також скорочення «вул.» замість «вулиця», «буд.» замість «будинок» тощо.
Факс й електронну адресу традиційно вказують за бажанням платника. А ось поля для зазначення поштового індексу, міжміського коду й телефону передбачено як обов’язкові для заповнення (на випадок, якщо міського телефону суб’єкт господарювання не має, радимо в полі, відведеному для номера телефону, указати контактний мобільний номер, що значиться в ЄДР як інформація для зв’язку з юридичною особою/ФОПом).
Рядок 6. Сюди вносимо найменування територіального органу ДПС, до якого подаємо декларацію, — за місцезнаходженням земельної ділянки.
Для заповнення цього рядка не вважатимуть за помилку, якщо найменування контролюючого органу буде вказано зі скороченнями, скажімо: «ДПІ в Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві».
Проте можлива ситуація, коли до одного територіального органу ДПС одночасно потрібно буде подавати декілька декларацій щодо земподатку та/або орендної плати. Зокрема, юридична особа, яка має у власності чи користуванні, у т.ч. на умовах оренди, земельні ділянки на території різних населених пунктів (сіл, селищ, міст), за їх межами або в різних районах одного населеного пункту (міста), у т.ч. у рік, об’єднання населених пунктів територіальних громад в об’єднані територіальні громади (коди згідно з КОАТУУ різні), які належать до одного контролюючого органу, подає до такого контролюючого органу окремі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) щодо кожного коду органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рядок 7. Він призначений для вказування коду органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної(их) ділянки(ок) за КОАТУУ. Відповідний Класифікатор затверджено наказом Держстандарту від 31.10.1997 р. № 659.
Цей рядок потрібно заповнювати особливо ретельно. Адже внаслідок подання Декларації з неправильно зазначеним КОАТУУ за вказаним кодом виникає об’єкт оподаткування з нарахованими податковими зобов’язаннями, а за кодом КОАТУУ, де фактично знаходиться земельна ділянка, виникає факт неподання або несвоєчасного подання Декларації. У такому разі за неподання або несвоєчасне подання Декларації до такого платника податку буде застосовано штрафні санкції відповідно до ст. 120 ПКУ.
Водночас у разі, якщо відповідну помилку припустилися, і далі вона була самостійно виявлена платником податків, потрібно подати такі декларації:
— за КОАТУУ, який указано неправильно, — уточнюючу декларацію, у якій відобразити відсутність земельної ділянки, а також уточнити податкове зобов’язання (має бути зменшено до «0») без застосування штрафів, передбачених п. 50.1 ПКУ;
— за правильним КОАТУУ — або річну декларацію, або щомісячні декларації за типом «Звітна».
І. Розрахунок суми земельного податку (далі — розділ І Декларації)
Відповідний розділ основної (табличної) частини Декларації заповнюють власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також суб’єкти господарювання, що є землекористувачами на правах постійного користування земельними ділянками.
У графі 2 варто зазначити категорію/цільове призначення земель — згідно з інформацією, указаною в документах, що засвідчують/підтверджують право власності/користування земельними ділянками.
Відповідний номер проставляють арабськими цифрами (формат ХХ.ХХ) згідно з Класифікацією № 548.
У графі 3 потрібно зазначити вид права на земельну ділянку, тобто код 1 чи 2:
— 1 — якщо платник податків є власником земділянки;
— 2 — якщо платник податків є землекористувачем.
Код 3, яким позначено користування землею на праві оренди, для заповнення р. І Декларації не використовують.
Графа 4 призначена для внесення реквізитів документів, які засвідчують/підтверджують право власності/користування земельною ділянкою (послідовність букв і цифр, скажімо серія та номер).
Такими документами можуть бути: договір, на підставі якого було набуто право власності/постійного користування земділянкою (купівлі-продажу, дарування, міни тощо); свідоцтво про право власності; свідоцтво про право на спадщину; державний акт на право приватної власності на землю; рішення суду, що набрало законної сили, тощо.
До граф 5 і 6 уносимо інформацію про дату реєстрації права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у такому форматі: дд.мм.рррр, де: дд — число місяця, мм — місяць, рррр — рік), а також про реєстраційний номер земельної ділянки (послідовність цифр), присвоєний у разі такої реєстрації (звісно, якщо право реєстрували).
Графу 7 заповнюємо за наявності кадастрового номера земельної ділянки.
Кадастровий номер земельної ділянки — це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр і знаків, яку присвоюють земельній ділянці під час унесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру та яка зберігається за нею протягом усього часу існування (ч. 1 ст. 1 Закону № 3613).
Типово кадастрового номера не мають земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року: їх вважають сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (п. 2 р. VII Закону № 3613).
Дізнатися кадастровий номер земельної ділянки (або переконатися, що його немає) можна за допомогою Публічної кадастрової карти України.
Графи 8 та 9 призначені для інформації про площу земельної ділянки. Зазначати її потрібно або в гектарах (із чотирма десятковими знаками), або у квадратних метрах (з двома десятковими знаками). Одночасно заповнювати графи 8 та 9, переводячи гектари у квадратні метри або навпаки, немає потреби.
У графі 10 зазначаємо інформацію про нормативну грошову оцінку (далі — НГО) одиниці площі земельної ділянки (у гривнях із копійками, з двома десятковими знаками).
Якщо площу було відображено у квадратних метрах, то НГО необхідно зазначати у гривнях за квадратний метр, а якщо в гектарах — у гривнях за гектар.
Завважимо
Інформація про НГО земель розміщена на офіційному порталі ДПСУ за посиланням: https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/325490.html. Однак у категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua), відповідаючи на питання, чи можуть таку інформацію використовувати платники податків під час визначення податкових зобов’язань із плати за землю, контролери зазначили, що на офіційному порталі ДПС розміщено зведену інформацію щодо проведення НГО, а не за кожною земельною ділянкою. Дані про НГО окремої земельної ділянки оформлюють як витяг із технічної документації з НГО земель, на підставі якого й обчислюють суму земельного податку або орендної плати. Формування витягів із технічної документації про НГО земельних ділянок здійснюють територіальні органи Держгеокадастру. Замовити витяг можна за допомогою Публічної кадастрової карти України.
І ще один важливий нюанс: згідно з пп. 271.1.1 ПКУ базою оподаткування земельним податком є НГО земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
Держгеокадастр за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації НГО, на який індексують НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів й інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації НГО земель застосовують кумулятивно залежно від дати проведення НГО земель.
Водночас п. 9 підрозділу 6 р. ХХ ПКУ передбачено, що індекс споживчих цін за 2017–2023 роки, який використовують для визначення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів й інших земель несільськогосподарського призначення, застосовують зі значенням 100%.
Згідно з п. 286.2 ПКУ під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом із нею належить подати довідку (витяг) про розмір НГО земельної ділянки, надалі таку довідку подають у разі затвердження нової НГО.
Утім податківці погоджуються, що відповідна довідка має інформаційний характер, та її неподання не є підставою для відмови в прийнятті податкової декларації з плати за землю (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Завважимо
Якщо органи місцевого самоврядування приймають рішення про нову НГО землі з урахуванням вимог щодо строку його прийняття та оприлюднення, розмір орендної плати обчислюють із застосовуванням такої НГО, у т.ч. у разі невнесення змін до договору оренди землі. Про це ідеться в роз’ясненні з категорії 111.01 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
У разі затвердження нової НГО землі та якщо суб’єкт господарювання — платник земельного податку з певних причин не може своєчасно отримати витяг із технічної документації про НГО земельної ділянки, то з метою подання податкової декларації з плати за землю суму податкових зобов’язань із земельного податку такий суб’єкт господарювання самостійно обчислює з урахуванням інформації про нормативну грошову оцінку земель, наявну у Державному земельному кадастрі.
Водночас після отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки суб’єкт господарювання зобов’язаний відповідно до ст. 50 ПКУ уточнити показники податкової декларації з плати за землю (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Графу 11 заповнюємо, якщо НГО земельної ділянки не проведено. У такому разі в графі 11 потрібно зазначити НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області (у гривнях із копійками, з двома десятковими знаками).
НГО одиниці площі ріллі по АР Крим та за областями наведено в додатку 1 до Порядку № 262.
У графі 12 платники мають зазначити ставку земельного податку.
Нагадаємо
Ставки земподатку встановлюють місцеві ради з урахуванням визначених статтями 274, 277 ПКУ обмежень:
— ставку податку за земельні ділянки, НГО яких проведено, установлюють у розмірі не більш ніж 3% від їхньої НГО, для земель загального користування — не більш ніж 1% від їхньої НГО, для сільськогосподарських угідь — не менш ніж 0,3% та не більш ніж 1% від їхньої НГО, а для лісових земель — не більш ніж 0,1% від їхньої НГО;
— ставку податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності), установлюють у розмірі не більш ніж 12% від їхньої НГО;
— ставку податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, НГО яких не проведено, установлюють у розмірі не більш ніж 5% від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або за областю, для сільськогосподарських угідь — не менш ніж 0,3% та не більш ніж 5% від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим чи за областю, а для лісових земель — не більш ніж 0,1% від НГО площі ріллі по АР Крим або за областю.
Рішення місцевих рад у розрізі населених пунктів, у т.ч. зі ставками земельного податку, оприлюднено на офіційному порталі ДПСУ.
У графі 13 декларуємо річну суму земподатку станом на 1 січня звітного року (і в разі подання щомісячних звітних декларацій), без урахування пільг.
Відповідний показник розраховуємо за формулою:
гр. 13 = гр. 8 або 9 х гр. 10 або 11 х гр. 12 / 100.
Суму податку вказуємо в гривнях із копійками, з округленням до двох десяткових знаків.
У разі подання уточнюючих декларацій у графі 13 потрібно зазначити річну суму земподатку з урахуванням уточнень, без здійснення розрахунку за формулою. Так само розрахунок за формулою робити не потрібно за умови подання звітної декларації за нововідведені земельні ділянки (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Графи 14–16 присвячені інформації про пільги.
Зокрема, у графі 14 указуємо код пільги.
Коди пільг із плати за землю, якими належить користуватися для заповнення звітності за 2021 рік, передбачено як у Довіднику № 101/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, так і в Довіднику № 101/2 інших податкових пільг (обидва довідники — станом на 01.01.2021).
Графа 15 призначена для відображення розміру пільги (неоподатковуваної площі, пільгової ставки тощо) відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з яким надано пільгу.
У графі 16 має бути зазначено суму пільги — суму податку, яку фактично не буде сплачено у зв’язку з її застосуванням (у гривнях із копійками, з округленням до двох десяткових знаків).
У графі 17 зазначаємо річну суму земподатку до сплати, тобто суму з графи 13, зменшену на суму пільги з графи 16.
Отже, якщо пільги зі сплати земельного податку щодо відповідної земельної ділянки немає, то показник графи 13 дорівнює показнику графи 17.
Водночас не виключено, що пільга поширюватиметься на всю площу земділянки, а відтак — сума земельного податку до сплати за відповідну ділянку буде нульовою: у такому випадку графу 17 не заповнюватимуть (якщо звітність подають в електронному вигляді), або прокреслюватимуть (якщо платник подаватиме звітність на паперовому носії).
Для наочності наведемо приклад заповнення розділу І Декларації в сервісі онлайн-звітності Liga:REPORT.
Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді
Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді
ІІ. Розрахунок суми орендної плати (далі — розділ ІІ Декларації)
Цей розділ основної (табличної) частини Декларації заповнюють орендарі земельних ділянок державної чи комунальної форми власності.
Правила заповнення граф розділу ІІ Декларації аналогічні до викладених вище правил заповнення звітності платниками земподатку.
Фактично єдина принципова відмінність — замість графи для ставки податку під час заповнення розділу ІІ Декларації вказуємо розмір орендної плати (графа 11). Останній має бути зазначено в договорі оренди земділянки (з урахуванням обмежень, передбачених п. 288.5 ПКУ).
До вашої уваги — зразок заповнення розділу ІІ Декларації в сервісі онлайн-звітності Liga:REPORT.
Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді
ІІІ. Розрахунок податкового зобов’язання (далі — розділ ІІІ Декларації)
Розділ ІІІ Декларації заповнюють і платники земподатку, і платники орендної плати.
При цьому обов’язковим для заповнення є лише рядок 3.
Зокрема, у графі 3 рядка 3 указуємо річну суму нарахованого земельного податку (переносимо з рядка «Всього» графи 17 розділу I Декларації) або орендної плати (переносимо з рядка «Всього» графи 12 розділу II Декларації) за звітний (поточний) рік.
У графах 4–15 рядка 3 відображаємо суми щомісячних платежів із земельного податку чи орендної плати за місяцями звітного року.
Показники граф 4–15 розраховуємо за формулою:
графи 4–15 = графа 3 / 12.
Поділяючи річну суму земельного податку (орендної плати) на рівні частини помісячно, округлюємо так:
— за 11 місяців звітного року округлення робимо за загальними правилами округлення;
— за останній місяць звітного року суму земельного податку (орендної плати) визначаємо як різницю річної суми земельного податку (орендної плати) та суми земельного податку (орендної плати) за перші 11 місяців.
Рядки 4–8 розділу ІІІ Декларації заповнюємо в разі уточнення податкових зобов’язань. Роз’яснення фахівців ДПСУ щодо заповнення відповідних рядків розміщено в категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua):
— у рядку 4 потрібно відобразити річну та з розбивкою за місяцями нараховану суму зобов’язання за даними раніше поданої декларації, що уточнюється (рядок 3 податкової декларації, що уточнюється);
— у рядку 5 — нараховану до збільшення суму податкового зобов’язання в поточному році з розбивкою за місяцями, за якими не настав та/або минув строк сплати (рядок 3 – рядок 4);
— у рядку 6 — нараховану до зменшення суму податкового зобов’язання в поточному році з розбивкою за місяцями, за якими не настав та/або минув строк сплати (рядок 4 – рядок 3);
— у рядку 7 — суму штрафу, яку необхідно зазначити в колонці 3 ((сума граф із 4 по 15 рядка 5 лише за місяцями, за якими минув строк сплати) х 3% або 5%);
— у рядку 8 — суму пені, обчислену з дотриманням норм ст. 129 ПКУ. Загальну суму пені потрібно зазначити в графі 3, а в графах із 4 по 15 — з розбивкою за місяцями.
У рядках з 4 по 6 та 8 розділу ІІІ Декларації заповнюють колонки з 3 по 15.
Форма Декларації не передбачає можливості виправлення у складі «Звітної» («Звітної нової») Декларації помилок, зроблених у щомісячних Деклараціях минулих років, а також у річній Декларації. Виправляти такі помилки належить в «Уточнюючих» Деклараціях. Водночас у складі «Звітної» («Звітної нової») щомісячної Декларації за податковий період поточного року платник має право виправити помилки, зроблені в деклараціях минулих податкових періодів (місяців) поточного року (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).
Якщо платник податків вважає, що форма Декларації всупереч ПКУ збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, відповідні міркування можна викласти у складеному в довільній формі доповненні, яке є невід’ємною частиною Декларації (п. 46.4 ПКУ). У разі подання відповідного доповнення в рядку 9 розділу ІІІ Декларації необхідно зазначити, на скількох аркушах його викладено. Власне текст доповнення наводять у спеціально відведеному для цього полі — «Зміст доповнення».
І наостанок: Декларацію потрібно підписати й поставити дату заповнення.
