12 червня – Всесвітній день боротьби з дитячою працею.
12 червня – Всесвітній день боротьби з дитячою працею.
Цей день встановлений задля привернення уваги громадськості, світової спільноти та національних урядів до проблем дитячої праці та необхідності здійснення заходів щодо її ліквідації.
Якщо надати коротке визначення то дитяча праця — це залучення дітей до роботи на регулярній основі.
Сучасні діти дуже прагнуть бути незалежними, вільними, дорослими. А це якраз забезпечується наявними фінансовими ресурсами у дітей.
Тому й не дивно, що діти, підлітки прагнуть мати СВОЇ особисті кошти. В більшості випадків вони хочуть їх заробити ЧЕСНО, законним шляхом.
Проте, аналізуючи сферу використання дитячої праці в нашій країні, в більшості переважає незаконне використання трудових ресурсів дітей.
Спектр порушень прав неповнолітніх працівників дуже широкий, найчастіше – це є прийняття на роботу без медичного огляду, відсутність спеціального обліку, порушення строків виплати заробітної плати, зайнятість взагалі без оформлення трудових відносин.
Залучення підлітків до неформальної зайнятості, найчастіше відбувається у вуличній та базарній торгівлі, будівництві, сільському господарстві, у сфері послуг, що створює великі ризики для дітей.
«Нечесні» роботодавці, користуючись таким прагненням дітей, збагачуються, а діти-робітники отримують широкий спектр негативних наслідків в своєму подальшому житті.
Загалом, праця дітей нашим законодавством не заборонена, але її застосування має відповідати нормам чинного законодавства України у цій сфері.
Праця дитини в нашій країні регулюється певною кількістю нормативно-правових актів.
Основними такими актами, які формують сферу дитячої праці в Україні є:
- Конституція України (Стаття 52 Конституції України визначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом).
- Конвенція про права дитини (Стаття 32 Конвенції гарантує «на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку»).
- Конвенція Міжнародної організації праці про мінімальний вік для прийому на роботу № 138, ратифікована Україною 03 травня 1979 року
- Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182, ратифікована Україною 05 жовтня 2000 року (дана Конвенція визначає, що «найгірші форми дитячої праці» – це усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад: продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, тощо).
- Кодекс законів про працю України.
- Кодекс України про адміністративні правопорушення.
- Кримінальний кодекс України.
- Закон України «Про охорону праці».
Та низка постанов Кабінету Міністрів України і профільних міністерств.
Основне, що потрібно знати щодо сфери використання дитячої праці це те, що мінімальний вік для прийому на роботу не повинен бути нижчим, ніж вік закінчення обов’язкової шкільної освіти та, в будь-якому випадку, не може бути нижчим ніж 15 років.
Однак допускається прийом на роботу за наймом або на іншу роботу осіб у віці від 13 до 15 років для легкої роботи, яка не здається шкідливою для їхнього здоров’я або розвитку і не перешкоджає відвіданню школи, їхній участі в затверджених органами влади програмах професійної орієнтації або їхнім можливостям скористатися отриманим навчанням.
За загальним правилом в Україні заборонено прийняття на роботу осіб молодше 16 років.
ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ, що випробувальний термін при прийнятті на роботу НЕ встановлюється для осіб, які не досягли 18 років (ч. 3 ст. 26 КЗпП України).
Ми, дорослі, повинні не позбавляти дітей щасливих миттєвостей в їхньому віці, а власним прикладом виховувати законослухняності.
Згадаймо себе в їхньому віці - наші емоції, почуття, потреби...
